Ціна безпеки: Чому контроль за чатами в ЄС – це шлях до цифрового тоталітаризму
Останні події в Європейському Союзі, що оточують плани боротьби з поширенням онлайн -матеріалів з сексуальним насильством у дітей (CSAM), викликали багато дискусій і, на жаль, продемонстрували глибокий розрив між прагненням до безпеки та захистом основних прав людини. Спроба зобов’язати посланців сканувати особисту кореспонденцію, навіть з хорошою метою, ризикує відкрити коробку Пандори, в якій замість захисту дітей відбудеться повне спостереження та підрив основи демократичного суспільства.
Як хтось із активним інтересом до цифрової безпеки та конфіденційності, я спостерігаю, як ця ситуація розгортається з занепокоєнням. Ідея захисту дітей, звичайно, є пріоритетною та безумовною. Ніхто не може виправдати існування та розподіл матеріалу, який експлуатує та шкодить неповнолітнім. Однак методи, запропоновані для досягнення цієї мети, викликають серйозні питання. Обов’язкове сканування особистих комунікацій, навіть використовуючи найсучаснішу технологію, є неприйнятним вторгненням у конфіденційність і встановлює небезпечний прецедент на майбутнє.
Чому контроль чату не є рішенням проблеми, а обтягує його?
Перш за все, необхідно визнати, що технології, пропоновані для сканування листування, не є повністю надійними. Вони схильні до помилок, помилкових позитивних результатів і можуть призвести до того, що невинних людей несправедливо звинувачують. Уявіть ситуацію, коли система помилково визначає нешкідливе повідомлення, що містить незаконний вміст. Що відбувається з людиною, яку неправильно звинувачують у розповсюдженні матеріалу сексуального насильства над дітьми? Він зіткнеться з серйозними наслідками, включаючи суспільне осуд, судові збори та, можливо, навіть тюремний час.
По -друге, обов’язкове сканування листування створює серйозні ризики кібербезпеки. Уявіть, що система сканування листування буде зламана зловмисниками. Що станеться, якщо вони отримають доступ до мільйонів особистої інформації людей? Вони зможуть використовувати його для шантажу, крадіжки особи та інших злочинних заходів.
По-третє, обов’язкове сканування кореспонденції підриває принцип шифрування кінця до кінця, що є основою сучасної цифрової безпеки. Шифрування кінця до кінця означає, що лише відправник та одержувач повідомлення можуть його прочитати. Ніхто інший, включаючи постачальника послуг, не має доступу до вмісту повідомлення. Обов’язкове сканування чату вимагає від постачальників послуг розшифрувати повідомлення для аналізу їх на незаконний вміст. Це робить листування вразливим до перехоплення та злому.
Альтернативні способи боротьби з CSAM
Замість того, щоб вдатися до ковдри спостереження за особистими комунікаціями, ЄС повинен зосередитись на альтернативних методах боротьби з поширенням CSAM. Ось кілька пропозицій:
- Посилення правоохоронних органів: Правоохоронним органам потрібно надати більше ресурсів та повноважень для виявлення та переслідування осіб, які розповсюджують CSAM.
- Вдосконалені технології виявлення: Необхідно інвестувати в розробку більш точних та ефективних технологій виявлення CSAM.
- Підвищення обізнаності: Необхідно підвищити обізнаність громадськості щодо питання про CSAM та навчити людей, як визначити та повідомити про незаконний контент.
- Міжнародне співробітництво: Існує потреба у зміцненні міжнародної співпраці в боротьбі з CSAM.
Досвід та спостереження
Я пам’ятаю випадок, коли друг мого брата, молодий програміст, зіткнувся з помилковим позитивом із системи виявлення зловмисного програмного забезпечення. Система помилково визначила свій власний код як, що містить вірус, в результаті чого його комп’ютер був заблокований та всі його дані під загрозою. Цей інцидент чітко продемонстрував, наскільки ненадійними можуть бути автоматизовані системи та як легко вони можуть помилятися.
Я також спостерігаю, як змінюється поведінка людей у соціальних мережах та миттєвих месенджерах. Багато хто став обережнішим щодо того, що вони пишуть, і з ким вони спілкуються, побоюючись, що їх листування може прочитати хтось інший. Це створює атмосферу недовіри та підозри, що негативно впливає на суспільне життя.
Чому Німеччина, правда?
Курс Німеччини відмовитися від ідеї обов’язкового сканування чатів заслуговує на повагу. Німецький міністр юстиції Стефані Хубіг правильно підкреслив, що “контроль над чатами повинен бути табу в державі, керованому верховенством закону”. Вона справедливо заявила, що “приватні комунікації ніколи не повинні зазнавати публічної підозри”. Уряд Нідерландів також справедливо зазначив, що нинішня пропозиція не змогла вирішити свою стурбованість щодо захисту основних прав.
Що далі?
Майбутнє боротьби з CSAM в ЄС залишається невизначеним. Однак одне зрозуміло: повне спостереження за особистим листуванням – це не спосіб вирішення проблеми. ЄС повинен зосередитись на альтернативних методах, які не підривають фундаментальні права людини або не створюють ризики кібербезпеки.
Я сподіваюсь, що інші країни ЄС будуть наслідувати приклад Німеччини та відмовитися від ідеї обов’язкового сканування чату. Потрібно пам’ятати, що захист дітей є пріоритетом, але він не повинен надходити за рахунок свободи та конфіденційності.
Основне повідомлення: Основні права людини не можуть бути принесені в жертву в прагненні безпеки. Загальний нагляд за особистою кореспонденцією не є рішенням проблеми, але посилює її.
Висновок
На закінчення я хочу підкреслити, що захист дітей від сексуального насильства є абсолютним пріоритетом. Однак методи, запропоновані для досягнення цієї мети, повинні бути ретельно розглянуті та відповідні принципам демократичного суспільства. Обов’язкове сканування особистого листування – це не спосіб вирішити проблему, а скоріше погіршує її. ЄС повинен зосередитись на альтернативних методах, які не підривають фундаментальні права людини або не створюють ризики кібербезпеки. Потрібно пам’ятати, що свобода та конфіденційність є невід’ємними правами людини, які повинні бути захищені будь -якою ціною.
