Кількість мільярдерів у всьому світі досягла безпрецедентного рівня як у Сполучених Штатах, так і в усьому світі, а їхні статки ростуть швидше, ніж будь-коли раніше. Ця тенденція не випадкова; це прямий наслідок політичних рішень, які полегшили накопичення та утримання надзвичайного багатства, тоді як економічна реальність більшості американців залишилася практично незмінною. Зростаючий розрив у доходах підживлює антимільярдерські настрої, про що свідчать нещодавні політичні потрясіння та зростання громадського невдоволення.
Масштаб проблеми
Сьогодні у світі налічується понад 3000 мільярдерів, що значно більше, ніж кілька десятиліть тому. У 1990 році в США було близько 66 мільярдерів; сьогодні це число наближається до 1000. Більш тривожним є той факт, що частка багатства, яке контролюють мільярдери, різко зросла з 7% до 18% за той самий період.
Цифри вражають. Середньостатистичний мільярдер — це чоловік у віці близько 55 років, який отримав вигоду від поєднання технологій, спадщини та чистого фінансового накопичення. Ілон Маск, наприклад, зріс з 20 мільярдів доларів десять років тому до приблизно 400 мільярдів доларів сьогодні. Таке експоненціальне зростання є безпрецедентним в історії людства.
Політичні рішення та податкові стимули
Головним рушієм цього різкого зростання багатства мільярдерів є навмисні політичні зміни. Протягом останнього століття податкове законодавство систематично змінювалося на користь багатих, знижуючи ставки, за якими оподатковується їхні статки, тоді як податковий тягар для 90% американців залишився практично незмінним. Середня податкова ставка для 400 найбагатших американців зараз приблизно вдвічі менша за 50 років тому.
Це питання не лише економіки; це політичний вибір. Багаті особи та корпорації наполегливо лобіювали зниження податків і дерегуляцію, забезпечуючи безперервне зростання своїх статків. Результатом є система, в якій багаті стають ще багатшими, тоді як бідні та середній клас намагаються не відставати.
Спосіб життя мільярдерів: надмірність і екстравагантність
Із зростанням статку мільярдерів зростали й їхні витрати. Надбагаті більше не задовольняються традиційною розкішшю; вони вдаються до екстравагантної демонстрації багатства, про що було неможливо уявити лише кілька років тому. Суперяхти вартістю півмільярда доларів стали звичним явищем, а приватні концерти за участю відомих артистів доступні для чартеру.
Один консультант, який обслуговує «нудьгуючих мільярдерів», описав створення тимчасових ексклюзивних вражень, таких як будівництво 3D-друкованого ресторану на піщаній косі на Мальдівах, яку змило після однієї вечері. Це ілюструє абсурдність надзвичайного багатства: супербагаті витрачають гроші на досвід, який буквально призначений для одноразового використання.
Зростання антимільярдерських настроїв
Збільшення різниці в доходах викликало негативну реакцію на мільярдерів, і багато хто стверджує, що їхнє існування є результатом політичних помилок. Ця точка зору набула поширення в прогресивних політичних колах, де такі діячі, як Берні Сандерс і Елізабет Воррен, виступають за податки на багатство та суворіші правила.
Останні політичні потрясіння, такі як перемога Зорана Мамдані в Нью-Йорку, демонструють зростання громадського невдоволення впливом мільярдерів. Ідея про те, що мільярдери не повинні існувати, більше не є маргінальною позицією; вона набуває масового визнання.
Майбутнє нерівності
Питання в тому, чи збережеться ця тенденція. Історичні дані показують, що крайня нерівність зрештою призводить до соціальних заворушень. Міф про американські можливості, де будь-хто може піднятися з лахміття до багатства, дедалі більше суперечить реальності стагнації зарплат і зниження соціальної мобільності.
Маятник може хитатися в інший бік. Надбагаті більше не сприймаються як символи успіху, а як символи системного провалу. Якщо ця тенденція збережеться, негативна реакція на мільярдерів може стати ще гострішою, що потенційно призведе до значних політичних та економічних потрясінь.
Зростання багатства мільярдерів – це не лише економічна проблема; це фундаментальний виклик основам американської демократії. Майбутнє нерівності залежатиме від того, чи вирішать політики усунути системні дисбаланси, які дозволили процвітати надзвичайному багатству за рахунок багатьох.
