Протягом тисячоліть люди виборювали збереження знань. Від глиняних табличок до паперу – кожен носій інформації з часом стає непридатним. Але тепер команда дослідників з Microsoft Research у Кембриджі розробила метод зберігання даних, який потенційно може проіснувати довше, ніж сама цивілізація лазерне гравіювання на склі.
Проблема існуючих носіїв
Сучасні цифрові дані – від наукових відкриттів до особистих спогадів – зберігаються на жорстких дисках, магнітних стрічках та у хмарних сховищах. Ці системи вразливі до руйнування, старіння та навіть катастрофічних подій, таких як електромагнітні імпульси або пошкодження даних. Кожні кілька десятиліть інформацію доводиться активно переносити на нові формати, інакше її буде втрачено. Це створює постійну гонку з часом та технологічними змінами.
Як працює лазерне гравірування
Новий метод обходить ці обмеження, кодуючи дані у скло. Процес використовує фемтосекундний лазер – що випускає 10 мільйонів імпульсів за секунду – для створення мікроскопічних тривимірних деформацій усередині скла, відомих як «вокселі».
- Ці вокселі діють як двійковий код, який представляє цифрову інформацію.
- Лазер може записувати дані в сотні шарів усередині скляного диска завтовшки 2 мм.
- Дані зчитуються за допомогою автоматичного мікроскопа, що сканує скло щодо цих патернів.
Це не просто теорія; дослідники продемонстрували можливість зберігання 4,84 терабайта даних на одному скляному диску товщиною 2 мм, що еквівалентно приблизно двом мільйонам книг. Система отримала назву Project Silica і результати були опубліковані в журналі Nature.
Чому це важливо
Наслідки величезні. На відміну від магнітних чи оптичних носіїв, скло хімічно інертне та фізично міцне. Вигравірувані вокселі не піддаються впливу коливань температури, вологості або електромагнітних полів. Це робить його ідеальним для архівування критично важливої інформації надзвичайно тривалі періоди часу.
Ця технологія – це не просто зручність; це гарантія того, що майбутні покоління зможуть отримати доступ до знань, які ми вважаємо важливими. Це фундаментальне зрушення у нашому мисленні про збереження даних, перехід від короткострокового обслуговування до дійсно довгострокового архівування.
Хоча вартість та швидкість запису даних все ще залишаються проблемами, потенціал створення постійного запису людських знань є безпрецедентним. Якщо Project Silica буде вдосконалено, він зможе забезпечити виживання життєво важливої інформації навіть у разі краху цифрової інфраструктури або навіть самого людства.
